Виховні години - Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька


Виховні години


Мелиш Т.

^ Козацькому роду нема переводу


План – конспект виховного заняття


Мета. Закріпити знання дітей про побут та звичаї в сім'ї, розвивати силу, пам'ять, розкривати творчі здіб­ності. Виховувати любов до рідного краю.

^ Хід заняття

Діти входять строєм до залу або місця проведення заходу під пісню (на будь-який мотив).

Воювали козаченьки

З ляхами лихими,

Повернулися до неньки,

Рідної Вкраїни!

Хай загинуть вороги,

Гей, співаймо, козаки!

Воювали і не мали

Часу відпочити,

Щоб жили і процвітали

Правнуки і діти!

Хай загинуть вороги,

Гей, співаймо, козаки!

^ 1-й козак. Перед паном отаманом шикуйсь!

Отаман.

Воювали ви на славу

За свою Вкраїну,

І за честь її, за славу,

І за світлу днину.

^ Всі (хором). Слава, слава, Україні!

2-й козак.

Ми за нашу Батьківщину

Віддамо життя.

І хай ворогу не буде

Сюди вороття!

^ 3-й козак.

Наші верби і тополі

Листям шелестять,

Щоб на світі козаченькам

Сорому не знать!

4-й козак.

Хай цвітуть на Україні

Мак і волошки,

Щоб загинули назавжди

Наші вороги!

^ 5-й козак.

Щоби жито колосилось,

І цвіли поля,

Щоб жила і процвітала

Рідная земля!

6-й козак.

Рідні села, рідне поле,

Батечко Дніпро,

Ми квітучу Україну

Ляхам не дамо!

^ 7-й козак.

І турецький хан байдуже.

На трон свій сідай

Та на наші щедрі землі

Оком не кидай.

8-й козак.

Заквітчалася калина,

Журиться верба,

А під нею дівчинонька

Тужить молода.

^ 9-й козак.

Бо поїхав козаченько

У Січ воювати,

І довго, і тяжко

Його дожидати.

Всі (хором).

Та віримо всі

У майбутнє своє,

Моя Україна

Хай вічно живе.

10-й козак.

Мій Києве славний,

Живи і радій,

Тут ще Володимир

Збирав нас у бій.

^ 11-й козак.

І ти, Ярославе,

Хрещеная Русь,

Князівство преславне,

У тебе я вчусь.

Отаман.

Бачу, славні козаченьки,

В нашій у Січі

Ще послужать Україні

Гострії мечі.

Ще Дніпро не раз всміхнеться,

Зашумлять поля,

Ось де ненька Україна,

Рідная земля.

^ Всі (хором). Слава, слава Україні!

Отаман.

Воювали ми на славу,

На славу і погуляємо.

12-й козак.

Наша слава козацька

Не вмре, не загине,

Хай земля від нас здригнеться

По всій Україні. (Виконують танець гопак).

13-й козак.

Наливайте з бочки квасу,

До дна випивайте,

Нумо, браття козаченьки,

На славу гуляйте.

^ 14-й козак.

Погуляємо на славу,

Відпочинем знову,

І поллється щира пісня

За ліс, за діброву.

(Співання козацької пісні з історичного фольклору на вибір учителя).

15-й козак.

Козаченько добре б'ється,

Добре і гуляє,

І в бою не має втоми,

І в Січі не має.

^ 1-й козак.

Так у нас не піде діло,

Пити і гулять,

Треба батьку отаману

Силу показать.

2-й козак.

Хто охочий позмагатись —

Виступай вперед,

А того, хто побоїться,

Дідько забере.

^ 3-й козак.

Це — козачая розмова,

Позмагатись нам,

Показати свої вміння,

Славним козакам.

4-й козак.

Я готовий позмагатись, :

Виступаю в ряд

І з усяким позмагатись

Буду тільки рад.

(Всі конкурси проводить отаман як ведучий.)

(Змагання 1. На гімнастичній лаві 2 козаки намагаються зкинути один одного за допомогою гімнастичної палиці. Пе­реможця вітають оплесками, отаман нагороджує медаллю з підписом «Вернидуб». Гра проводиться 3—4 рази).

Отаман.

Славні силою козаки,

Славні у бою,

Та в житті не забувайте

Матінку свою.

Тут життям не хизуватись,

Силу бережіть,

На війні та у походах

Ляхам покажіть.

^ 5-й козак.

Пропоную всім змагання

В пору до столу.

Щось мене ще у поході

Спрага узяла.

(Змагання 2. Хто з 2-х або 3-х бажаючих швидше вип'є воду або сік зі стакана за допомогою соломинки. Прово­диться 1—2 рази. Медалі «Випийріку»).

^ 6-й козак.

Що ви тягнете горілку

Як бика доїть?

Нам за рідну Україну

Не так треба пить.

(Змагання 3. Хто швидше і охайніше вип 'є воду з однора­зового стакана без допомоги рук. Переможці отримують медалі «Випийморе». Гру проводять 2—3 рази).

7-й козак.

Бач, які талановиті

Наші козаки,

Тут усі за Україну

Вип'єм з-під руки.

^ 8-й козак.

Рідну землю поважаєм

І за неї вмрем.

Ми за вільну Україну ,

Голови складем.

9-й козак.

Так давайте потанцюєм,

Щоб земля гула,

Щоб на рідній Україні

Доленька цвіла.

(Конкурс 4. Обираються 4 козаки, вмикається весела ук­раїнська музика, під яку вони починають танцювати. Пе­ремагає той, кому дістанеться найбільше оплесків. Гра про­водиться 2—3 рази, медаль «Гопаченьков»).

Отаман.

Ми на славу веселились,

Грали і співали,

Ми на славу України

Нашу Січ збирали

^ 15-й козак.

Ми з походу повернулись

Щедрії додому.

Ми згубити Батьківщину

Не дамо нікому.

14-й козак.

Знову треба до роботи

Руки прикладати,

Молодих нових козаків

Битися навчати.

^ 13-й козак.

А усім вам побажати

Хочеться добра,

Щоб жила і процвітала

Ваша вся сім'я.

12-й козак.

Щоби діти не хворіли,

Довго щоб жили,

Щоб навіки Україну

В серці зберегли.

^ Козаки і гості співають гімн України. (Всі шикуються, кланяються і виходять із зала під пісню).


Саборницька І.

Як козаки в похід ходили

^ Виховна година


Мета: ознайомити учнів зі славними традиціями українського вій­ська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі, з героїчними сторінками історії XX ст.; виховувати почуття патріотиз­му, людяності, любові до своєї землі.

Обладнання: портрети козаків, символіка, макети зброї, магніто­фон із записами пісень.

^ Хід заняття

Учень 1. Цими днями ми відзначатимемо 14-ту річницю Збройних Сил України. Це — свято чоловіків, юнаків, які служили в армії, і тих, хто про це тільки мріє. Багато юнаків пов'язують своє майбутнє з вій­ськом, хочуть стати військовими. Ми раді будемо привітати їх зі свя­том, побажати здійснення мрій. А ще сьогодні хочемо зробити неве­ликий екскурс у минуле.

Якою ж була наша армія в минулому?

Учень 2. Починаючи з Аскольда і закінчуючи Святославом, ко­жен із руських князів вважав за необхідне створити власне військо (точніше, дружину) і здійснити декілька походів на Візантію. По­ходи ці були дуже вдалими, що говорить про добре організоване військо. Святослав неодноразово здійснював військові походи ще й на Балкани, де також мав успіх. Але доводилося не лише ходити у походи, а й захищати власні території, як це робили Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галиць­кий. Знаєте, як наші предки у бої ходили? Як за честь України жит­тя віддавали?

Учень 3. Україно! Важким, тернистим був твій шлях із сивої дав­нини і до сьогодні. А протягом віків численні вороги, ніби змовив­шись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої про­стори, грабували твої багатства, терзали твоє серце і душу.

Учень 4. 6 грудня 1240 року закінчилась історія старого княжого Києва. Похована під руїнами Десятинної церкви Русь перестала іс­нувати, а для її народу почалась епоха двохсотлітнього рабства. З 1349 року український народ під подвійним ярмом —татарським і польсько-литовським. Хто тільки не зазіхав на українські землі! Стра­шна епоха Золотої орди, Кримської орди... У 1482 році Менглі-Гірей спустошив Київщину, знищив околиці Києва. Кілька років татари шма­тували Поділля і Галичину. Щороку з України забирали в орду кожно­го десятого хлопця й дівчину...

Читець. За річкою вогні горять:

Там татари полон ділять.

Село наше запалили,

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

У долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть:

Коло шиї аркан в'ється,

А по ногах ланцюг б'ється...

Учень 6. Од татарських нападів народ став утікати з пограничних місць углиб України, а на межі з Татарщиною залишилося вільне, по­рожнє Дике Поле, яке сягало аж по сучасну Київщину. А коли в Укра­їну прийшли польські закони та порядки, багато сміливців почали вті­кати на вільні землі Дикого Поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі — укріплення від можливого набігу татар. Життя на «вольниці» без пана і холопа дедалі більше вабило молодих людей. А коли їм вдавалося відбити бранців і награбований товар — щастю не було меж.

Учень 7. Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисни­ками рідного народу. Минали роки, десятиліття. Козацький рух настіль­ки поширився, що став військовою політичною силою. У XVI столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хорти­ці фортецю—перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність. Героїчною сторінкою історії українського війська була Запорозька Січ із незламними лицарями духу — козаками.

Читець. Є і нам про що згадати,

Пісне, славу возвелич.

Гей, була в нас рідна мати —

Запорозька славна Січ!

Було колись по Вкраїні —

Ревіли гармати.

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, здобували

І славу, і волю...

Минулося. Осталися

Могили по полю.

Учень 1. Козацьке військо упродовж віків було армією, яка проти­стояла чужинцям, боронила свою землю й український народ від заво­йовників. Служити в козацькому війську вважалося в народі найпочеснішою справою. Навіть ті матері, що у звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого походу самі виряджали дітей у військо.

Читець. З суботи на неділю заказали на війну;

Заказали на війну: хто сина має,

А хто не має, нехай наймає.

Мала ненька одного синка Іванка,

Гай та вислала, та научала:

«Ой їдь, сину, та на війночку!»

Учень 2. Героїчна і коротка, як спалах, історія легіону Українських Січових Стрільців. Створений стараннями українських патріотів у 1914 році, він поклав початок благородним змаганням західних українців за сво­боду. Тернистою видалась доля стрілецтва, серед яких сорок відсотків становила молодь із вищою освітою. Були на їх бойовому шляху похо­ди і поневіряння, лицарство і жертовність. Варто пригадати битву під Крутами, де героїчний опір чинили 300 київських студентів і гімнази­стів. Переважаючий загін Єгорова по-звірячому замучив їх. Матері, що прибули сюди похоронити своїх синів, не впізнавали їх.

Читець. Проводжала мати сина під Крути до бою,

Розчесала чорні кудрі та й над головою.

«Іди, іди, мій синочку, в бою не вагайся,

Як побореш вороженьків —додому вертайся!»

Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила —

Пізнавати між стрільцями молодшого сина.

Учень 3. Українська армія може по праву пишатися своєю історі­єю, своїми традиціями. Ніколи наші війська не загарбували чужих те­риторій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи не були агресо­рами. Славу українські солдати й офіцери здобули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років.

Читець. Пам'ятаєш, земле,

Сорок п'ятий,

Стихле небо, підняте салютом?..

Пам'ятаєш

Перший крик дитини —

Як салют на вічне щастя людям?

А сьогодні

Днів отих малята

Дочок і синів своїх ведуть...

Пам'ятаєш, земле,

Сорок п'ятий?

Земле! Сорок перший не забудь.

(Слово надається ветерану Великої Вітчизняної війни. Лунає піс­ня «Смуглянка».)

Читець. В нас клятва єдина і воля єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна

Розтрощимо вщент ворогів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!..

Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!.. (М.Бажан.)

Учень 4. Історична Бажанова «Клятва» пролунала вже на другий день після того, як ворог напав на нашу землю. Вона кликала і вселяла віру в перемогу. Немає більшого покликання, як захищати рідну зем­лю. «Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино... Все, навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї... краси вірності, той не жив по-справж­ньому», — писав фронтовик, молодий тоді письменник Олесь Гончар у романі «Прапороносці». Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії, ми з глибокою вдячністю схиляємо голови перед бійцями тих часів. Вони, обороняючи рідну землю, виявили приклади героїзму і самопожертви. Кожне молоде серце повинно берегти, шанувати па­м'ять про ті дні і стояти на варті, щоб ніколи не повторилася біда, яку пережив народ у 1941—1945 роки.

Читець. Україно моя! Ти не вправі тих хлопців забути,—

їх стежки пролягли, наче зморшки до твого чола.

Побратими мої! Ви не вправі тих хлопців забути,

Бо жива Україна і правда на світі жива.

Учень 5. 11 жовтня 1991 року Верховна Рада затвердила концеп­цію оборони та будівництва Збройних Сил України. 6 грудня 1991 було прийнято Закон про Збройні Сили України. Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою військову безпеку розглядає як стан військової захищеності національних інтересів. Україна як неза­лежна держава і суб'єкт міжнародного права офіційно проголосила створення власних Збройних Сил. Тому 6 грудня і стало святом Зброй­них Сил України. Але нікого не маємо права забути, особливо тих, хто віддав на олтар перемоги найдорожче — своє життя.

Читець. Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,

Що вони од чужоземних сил

Заступили землю кучеряву

Горами високими могил.

Бо коли, закоханий в минуле,

Прокуняєш свій великий час,

Наша лінь нікого не розчулить,

Слава теж відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить,

Що тій славі принесуть нове?

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе!

(Лунає пісня «Війна».)

Учень 6. Україна сьогодні — незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. Ми любимо свою армію. Служити в ній — справа честі та обов'язку... У традиціях укра­їнського народу проводи в армію — велике свято, особливо в селі. Люди всім селом проводжають юнака до війська. Перед тим, як вирушити до військкомату, новобранець повинен зайти в кожну хату і ска­зати всім: «До побачення». Односельці бажають юнакові щасливо від­служити, повернутись і відгуляти весілля. Новобранцеві прощають усі колишні гріхи, кожна жінка по-материнськи поплаче, ніби розділить долю матері юнака.

Читець. Співає вулиця святкова,

В солдати проводжає хлопця.

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

Луна на всі лади співучі

Дзвінка мелодія баяна,

І поруч, ніжна і засмучена,

Із хлопцем дівчина кохана.

Ще буде зустріч, наче спалах

Нової радісної зірки.

І губи солодко підпалить

Весільне веселите: «Гірко!»

А завтра вулиця святкова

В солдати проводжає хлопця.

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

В душі схвильованій юначій

Кружля земля і небо синє...

А мати схлипне — та й заплаче

І не надивиться на сина.

(Лунає пісня «Не стріляй».)

Учень 7. Сьогодні над небом моєї землі сяє сонце, задивляються в чисте небо плеса озер. Родюча на зерно і таланти українська земля даватиме й надалі синів та дочок, які продовжуватимуть робити все, щоб ніхто не зміг подолати її.

Читець. Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла. (П. Тичина.)


Симуляк О.

^ Козацькому роду – нема переводу

Виховна година

3 – 4 клас

Мета. Ознайомити дітей з історичним минулим нашого народу. Розказати про свято Покрови та його зв'язок з козацтвом. Розучити козацькі ігри, які виховують любов і повагу до Батьківщини..

Обладнання. Ікона Покрови Пресвятої Богородиці, ілюстрації, Статут українського козацтва, свічка, герб Кіровоградського отаманського полку, козацький шеврон, козацька грамота, клятва-присяга українського козака.

(Святково прибраний клас).

Вчитель. Діти, яке свято відбулося в неділю 14 жовтня?

^ Діти. День Українського козацтва.

День Покрови Пресвятої Богородиці.

Вчитель. Так, діти , як ви самі визнали, 14 жовтня відбулися два свята. Але чому вони святкуються в один день?

^ 1-а дитина. Особливою повагою у козаків користувалось свято Покрови. Під Покровом Богоматері вони перемагали ворогів, боролись із природною стихією та ін. На її честь завжди влаштовувались церкви на Січі. Вони переживали разом з козаками тяжкі часи. Церкву було зруйновано царськими російськими військами разом із Січчю, після переходу запорожців на бік Карла XII. При влаштуванні Нової Січі у 1734 р., першою вони заклали церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

^ 2-а дитина. Тому і видав Указ Президент України Л.Кучма відзначати 14 жовтня в день Святої Покрови День Українського козацтва. (Зачитує Указ Президента про День Українського козацтва, ст. 1).

Вчитель. Тож і тема нашого виховного заходу: «Козацькому роду — нема переводу!».

Ми вже знаємо, який славний шлях пройшли наші предки. Вивчали це на уроках народознавства, читання. Цікаво, а як зараз нащадки продовжують славні традиції нашого народу?

^ 3-я дитина. Перед вами, шановні, Статут Українського козацтва. (Зачитування визначення, що значить українське козацтво, ст. 8. Дод. 6).

1-а дитина. Кожна область нашої держави має свій Отаманський полк, на чолі якого стоїть крайовий отаман. (На стенді фото Черкаських та Кіровоградських козаків. Дод. 2).

^ 2-а дитина. Зверніть увагу ось на цю емблему (на стенді). Це герб Кіровоградського Отаманського полку.

До речі, лише цей герб зареєстрований не тільки УГТ, а й в Європейському геральдичному товаристві військовим знаком. В центрі - зображення лані. Вона символізує місця полювання. Тому кіровоградці обрали саме цей символ. Адже саме на території Кіровоградської області, зокрема на території нинішнього Кіровограда, існували зимівники запорізьких козаків. Звідси і назви таких районів міста, як Лелеківка та Кущівка. Адже тут у XVIII ст. були зимівники козаків Завади і Лелеки. (Дод. 3).


1847296886785467.html
1847365494430688.html
1847448533365928.html
1847606854193220.html
1847717516012445.html