Тема  уроку - Біла Олена Григорівна Ґендерні стереотипи це небезпечно! для 4 5 класів 3 Дзюба Ірина Миколаївна «Витинанка...

Тема  уроку. Гендерна рівність  в роки   Великої Вітчизняної війни
Мета :
1) на основі власних  дослідження розкрити гендерну  рівність у роки Великої Вітчизняної війни;
2) показати велич духовних цінностей української жінки, яка власним голосом материнської любові, святим материнським словом не тільки підняла своїх синів і дочок на боротьбу з ворогом, а й сама нарівні з ними стала на захист рідної землі;
3) навчати старшокласників аналізувати  гендерну рівність  у контексті європейських цінностей; виховувати почуття відповідальності  та причетності старшокласників до утвердження гендерної рівності в українському суспільстві.
Тип уроку: підсумково-узагальнюючий
Форма проведення: презентації дослідження. 
Обладнання: Декларації прав людини, Державна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві, плакати, фото, документи, мемуари, особисті щоденники.

^ Хід уроку
І. Оголошення теми, мети уроку
Учитель. 9 травня 2010 року виповнилося 65 років з Дня Великої Перемоги. Дорогою ціною завойоване наше щастя. 
Ми звикли, що ветерани, нехай буде так, – це в основному чоловіки. Так уже сталося: образ воїна зі спідницею і косами навряд постає в нашій уяві. „У війни не жіноче обличчя”, - так назвала свій твір письменниця Світлана Алексієвич. Та обличчя в неї можуть бути різними...  
Ви народилися і виросли в мирний час. Ви добре знаєте, як шумлять весняні грози, проте вам випало щастя ніколи не чути гарматного грому. Ви бачите, як споруджуються нові будівлі, але, на щастя, навіть не уявляєте, як легко вони руйнуються під зливою бомб і снарядів.
Наш урок гендерної рівністі  в роки   Великої Вітчизняної війни
проходить в дні святкування 65-ї річниці ООН, яка в 1948 році проголосила Декларацію  прав людини та принципи гендерної рівності, на основі яких розроблена Державна програма з утворення гендерної рівності в українському суспільстві.
ІІ. Актуалізація теми дослідження 
Учитель надає слово соціологу, який знайомить присутніх з висновками соціального дослідження.
Соціолог. Серед найактуальніших та найгостріших проблем, які „подарували” Україні останні два десятиліття ХХ століття є питання фемінізму і гендерних  стосунків. Поряд з проблемами в сфері економіки, політики, культури сьогодні на перший план виходить проблема гендерної рівності. Із опитаних нами 450 канівчан 420 вважають це питання одним з головних в українському суспільстві. Отже, ставлення суспільства до жінки, а через неї до свого майбутнього -  є одним з основних на сучасному етапі.
^ 1-й учень. Письменник Євген Сверстюк про становище української жінки писав : «Над її головою проходили і вкопувалися зморшками на чоло війни, революції, репресії, братовбивства, колективізація, голод, людоїдство, пожежі, окупації - і могили, могили, могили-без хрестів!» 
Виснажена болем утрат і працею, вона, українська жінка, власним голосом материнської любові життя і мудрістю продовження роду, своїм святим материнським словом не тільки підняла своїх синів і дочок на боротьбу з ворогом, а й сама нарівні з ними стала на захист рідної землі.    
ІІІ. Презентація результатів дослідження
2-й учень. У лавах Червоної Армії несли службу понад 800 тисяч жінок з усіх регіонів СРСР, у тому числі 127 тисяч з України. Вони змінили ошатні сукні на військовий одяг й пройшли сувору школу бойового і громадсько-політичного загартування, мужньо долали виснажливі фронтові шляхи.
А як нещадно, не знаючи втоми, боролися вони з ворогом у партизанських загонах, антифашистському підпіллі, додаючи свій відчутний внесок у всенародну війну з окупантами!
Трудівниці України перші кинули клич: «Усе для фронту, все для перемоги!», замінивши своїх чоловіків за верстатами, у вибоях, біля мартенів, за кермом автомашин. Патріотки були в перших рядах масового руху, допомагаючи фронтові у створенні фонду оборони, передаючи особисті заощадження на будівництво літаків, танків та іншої бойової техніки.
Непоодинокі були випадки, коли жінки надихали й благословляли на героїзм наших воїнів особистим прикладом, вели в бій. У тяжких умовах тимчасової окупації жінки відстоювали духовні підвалини народу, зберігали тепло сердець і ніжність душ, на яких споконвіків трималося людське життя.
^ 3-й учень. Більш як 100 тисяч жінок нагороджено орденами і медалями. 91-й жінці присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 27 із них - уродженки України, 53 брали участь у боях за Україну. Серед них - 28 росіянок, 21 українка, 2 татарки, карелка та єврейка. Це свідчить про те, що найголовнішим джерелом перемоги були єднання й дружба народів СРСР.
Усі героїні були дівчатками, молодими жінками не старшими 25 років. Вони воювали в різних родах військ. Найбільше їх було у військово-повітряних силах - 32 героїні.
^ 4-й учень. У боях за Україну смертю хоробрих полягло 17 жінок  - Героїв Радянського Союзу - Н. Т. Волкова, В. Й. Гнаровська, Н. Т. Гнелицька, У. Н. Громова, Д. П. Дяченко, К. І. Зелененько, Н. Т. Кисляк, Т. Г. Костиріна, Л. В. Литвяк, Н. А. Онілова, Г. К. Петрова, Ф. А. Пушина, Л. С. Ратушна, Є. Н. Руднєва,  Н. І. Сосніна, О. К. Убийвовк, Л. Г. Шевцова.    
^ 5-й учень. 
У ході дослідження ми ставили перед собою завдання дослідити про що думали жінки на війні, їх моральний стан. Говорить жінка-ветеран  Софія Філімонівна Семенюк, старша операційна сестра: «Жінка від жалю дорослішає. Я була дівчинкою, мене б саму ще пожаліти, але я стільки пережила вже в перший рік війни, що почувалася дорослою! Привезли пораненого, повністю забинтованого. Я йому напевно когось нагадувала, і він повернувся до мене: «Ларис. Ларисо, Ларочко...» Це звернення було, мабуть до дівчини, яку він кохав. Я підійшла до нього, приглядаюся. «Ти прийшла?» За руку його взяла, по голові погладила. (І зараз не можу розповідати без сліз). Нахилилася ближче й почула: «Я, коли йшов на фронт, не встиг тебе поцілувати. Поцілуй мене.» Я пригорнула хлопця до себе, поцілувала. А в нього сльози з очей потекли і в бинти заховалися. І все. Він помер... Ми рятували поранених, але більшість медичних працівників шкодували, що вони тільки перев’язують рани, а не стріляють у ворога.
^ 6-й учень. Про героїнь Великої Вітчизняної війни пишуть книги та вірші, їм промовляють слова подяки зі сцени. Ми дивимося на тих, хто ще  залишився в живих - сухеньких бабусь з орденами, які стали легендою свого часу. І майже ніхто не може уявити, якими вони були колись. Але вдумайтеся: коли тримали штурвал бомбардувальника чи винищувача, бинтували поранених і підривали німецькі танки, більшості з них не було й двадцяти п’яти.
Жінки... Та які жінки? Дівчатка! За кожну з них у 45-му на стіні рейхстагу одна українка розписалася: «Я, Софія Кунцевич, прийшла в Берлін, щоб убити війну!»
^ 7-й учень. Говорить Ольга Яківна Омельченко, санінструктор: «Найстрашнішим для мене був перший бій. Небо гуде, земля гуде, здається, серце розірветься, шкіра на тобі трісне. Я просто не могла. Як це все мені пережити? Думала, що не витримаю. Тоді взяла свій комсомольський квиток, вмочила в кров пораненого, поклала його собі в кишеню, застебнула її. Дала клятву: «Витримати!» Після бою мене викликав начальник штабу: «Ось дивлюсь я на тебе й думаю, що змусило тебе піти в це пекло. Уб’ють, як муху. Це ж війна! Давай переведу тебе в санітарну частину? Ну добре, якщо вб’ють, а якщо залишишся без рук, без ніг? Ти подумала про це?»Я відповіла: «Товаришу полковнику, я подумала. Прошу, не виганяйте мене з роти.»
^ 8-й учень. Наша мужня канівчанка Олександра Іванівна Колчанова - ветеран двох воєн - фінської і Вітчизняної. У військово-польовому госпіталі працювала операційною сестрою. Через її руки пройшли не десятки, не сотні - тисячі поранених. У 1944 році її, як спеціаліста високої кваліфікації, відряджають у першу Польську армію ім. Костюшка. За проявлений героїзм лейтенант медичної служби О. І. Колчанова відзначена орденом Великої Вітчизняної війни і 6-ма медалями. Вона також нагороджена польським орденом «Срібний хрест», медаллю «За мужність» та нагрудним знаком «Грюнвальд».
^ 9-й учень. Добровільно пішла на фронт вихованка дитячого будинку м. Канева Любов Чайка. Досконало оволоділа професією телеграфістки. Воювала на Першому Українському, Першому Білоруському фронтах. Війну закінчила в Берліні.
Раїса Павлівна Пластун, учитель географії, поетеса, воювала на фронті; Ніна Іванівна Письменна, вчитель історії, лейтенант медичної служби, дійшла до Берліна; Ніна Ничипорівна Пугачова, яка з 1965 по 1985 рік була головою батьківського комітету школи, під час Великої Вітчизняної війни воювала з ворогом у партизанському загоні Білорусії.
22 червня 1941 року  в школах Канівщини святкували випускний вечір. Серед випускників була і Марія Блажевська, яка першою пішла на фронт. Вона звільняла Сталінград, Кенігсберг, Прибалтику. Свої вірші «Сталінградська сюїта», «Я почуваю себе солдатом», «Мамо жди», «Прощай товаришу», «Пам’ять серця» були написані нею на фронті в окопах.
^ 10-й учень. Хочу підкреслити, що в танкових військах було небагато жінок, десь 25 відсотків. Проте дівчата та жінки  різними шляхами старались попасти на фронт танкістами. В роки Великої Вітчизняної війни Олександра Ращупкіна повторила вчинок легендарної «кавалериста-дівиці» Надії Дурової, що в 1806 році під чоловічим ім’ям пішла на військову службу, а потім боролась з армією Наполеона. В 1942 році Олександра Ращупкіна, переодягнувшись в чоловічий одяг, прийшла  у військомат, записалась на фронт під іменем Олександра Ращупкіна. У Підмосков’ї закінчила курси шоферів, а потім, під Сталінградом, двомісячні курси механіків-водіїв танка. Воювала в складі 62 армії генерала Чуйкова. Майже три роки ні екіпаж танка, ні однополчани навіть не підозрювали, що під виглядом Сашка – «відірви- голову» ховається жінка. Таємниця відкрилась тільки в лютому 1945 року, коли вона була тяжко поранена на території Польщі. Олександру,  кинувся рятувати механік із сусіднього танка. Він і викрив дівчину.
А ось інший приклад героїзму жінки-танкіста. У боях за Київ механік-водій Катерина Петлюк тричі водила свій танк в атаку і знищила 400 гітлерівців. А коли її танк був підбитий, вона вискочила з нього і підбила ще трьох фашистів.
^ 11-й учень. Кожна людина на фронті була чиясь дитина. Людину, особистість, громадянина, дитину насамперед виховує мати. Ніжні листи її материнського серця зігрівали синів у боях. Вони, її сини, виконували священну клятву: «Перемога буде за нами». Тільки наша Канівська земля виплекала, виховала 10 героїв Радянського Союзу.
У чарівному світі, що його створювала у сім’ї українська жінка - мати, брали початок ідеали народної педагогіки, в основі яких було виховання людської гідності та патріотизму.
^ 12-й учень. Це вона українська згорьована жінка знайшла в собі мужність поспівчувати полоненому солдату 16-річному Даніелю Лінку. Пізніше через багато років він дасть оцінку людяності української жінки: «У тому страшному пеклі Другої світової війни, я полонений німецький солдат, відчув милосердя української жінки, яка простягнула мені шматочок хліба. До цього часу бачу очі цієї жінки. Не знаю, що сьогодні віддав би за той хліб.»
Учитель. Наше дослідження вийшло за межі України. Нам пощастило в тому, що в Німеччині є люди, які теж досліджують аналогічні проблеми. Це, насамперед, німецький вчитель Йозеф Вількас. Це йому належать такі слова: «Досліджуючи морально-психологічні наслідки війни, я та мої учні зрозуміли, що в роки Другої світової війни між народами жевріла та ніколи не згасала іскорка Божої любові, яка йшла прямо від серця матері.»
^ 13-й учень. Наші німецькі ровесники повідомили нам, що Марта Мюллер з Баварії, попри заборону німецької влади, першою понесла харчі для невільників з Канівщини, які три доби добирались, а добу мокли під дощем у далекій Баварії. Ця жінка здійснила громадянський подвиг, залучивши до милосердя своїх однодумців.
У ході дослідження прояву духовних цінностей жінок Європи в Другій світовій війні ми ознайомились зі спогадами Анастасії Василівни Воронової, єфрейтора, прожектористки: «Усі бачили, що фашисти творили на нашій землі, а ми хотіли подивитись на їхніх матерів, жінок, дітей. І ось Німеччина. Ми з подругою їдемо на велосипеді. Іде жінка з хлопчиком, везе двох дітей у колясці. Порівнялась із нами, стала на коліна і вклонилась. Ми не розуміємо, про що вона говорить. Вона на груди показує, де серце і на дітей. Ми зрозуміли, що вона дякує нам, що її діти залишились живими. Вона така ж, як і ми, мати, і для неї найсвятіше - діти її. Велике материнське серце! Іноді ми думаємо, що знаємо про твою мужність, твою любов, твоє терпіння й твою ніжність, про твої сльози і про твою радість. Ні, ми не все про тебе знаємо, ти безмежне.»
^ 14-й учень. Серце краялось від болю, коли ми зустрічались з жінками, які залишились вдовами з маленькими дітками на руках. Розповідь про них у нашому дослідженні. Вони здійснили великий подвиг. Їхні сім’ї зачепив голод і холод, узимку в оселі замерзала вода, проте, на пропозицію здати дітей до дитячого будинку, вони не погоджувались. Заслуговують великої поваги жінки-вдови Канівщини Діденко Параска, Стельмашенко Лідія, Климчик Софія, Григорович Євдокія. Це вони, хто у повоєнні роки з мужністю та гідністю замінили дітям батьків, з ранку до ночі працювали, виконували непосильну працю чоловіків.
^ 15-й учень. Я -  сербка по національності. Мені, не дивлячись на юний вік, вдалось пережити і побачити на власні очі трагедію локального конфлікту в Югославії.
Ні війні! Хай всі прислухаються до голосу жінок світу, матерів, які дають життя людині. Вони народжують своїх дітей для щастя!
^ Повідомлення експерта-дослідника про виконання Державної програми з утвердженням  гендерної  рівності в м. Каневі:

з них чоловіків -  11617, 
жінок 14125;

жінок – 31;

із них – 6 жінок;

із них – 634 жінки;

жінок – 11,
чоловіків – 22;

чоловіків – 27;

16-й учень. Матеріал, який представляється на конкурс збирався по крихті старшокласниками нашої школи, об’єднаними в клуб „Співдружність”, який існує з 1996 року. Його діяльність різнопланова. Один з  її напрямків – дослідницька робота,  яка присвячена гендерній рівності в роки Великої Вітчизняної війни. Я вважаю, що наші дослідження є актуальними та мають велике значення у патріотичному вихованні молоді.
ІV. Висновки
Учитель. Наше багаторічне дослідження дало можливість не тільки продемонструвати гендерну рівність  в роки Великої Вітчизняної війни, а й показати духовні цінності дружини, матері, сестри, коханої, завдяки яким наш український народ виборов Перемогу.
Ставлення суспільства до жінки, а через неї до свого майбутнього – дитини -  то є завтрашній день України, закладений уже сьогодні.
Ще не все гаразд сьогодні з утвердженням гендерної рівності в нашому суспільстві, тому учасники нашого круглого столу звертають увагу на необхідність більш активної роботи у формуванні гендерної рівності.
^ V. Звернення учасників круглого столу до організаторів Всеукраїнського конкурсу
Президент клубу старшокласників «Співдружність»
1. Продовжити практику проведення подібних заходів, спрямованих на досягнення рівних прав жінок як в Україні, так і усьому світі.
2. Провести наступний захід у м. Києві, присвяченого Дню Матері.
3. Розробити програму підтримки дослідників з проблеми гендерної рівності, бо цей напрямок є плідним та перспективним. 
4. Створити науково-методичний центр з питань вивчення соціокультурного феномену.
5. Видати збірник „Гендерна політика очима дітей України”.
6. Створити сайт в Інтернеті, де будуть розміщенні дослідження гендерних  проблем сучасної України.
7. Провести Міжнародну конференцію „Права жінок та їх реалізація в контексті європейської історії”.


Степанова Наталія Михайлівна (м.Умань)

Місце роботи, посада

^ Черкаський навчально-консультаційний центр ОНУ «Юридична академія», викладач

Назва уроку, який представлено на конкурс

^ Взаємні права та обов’язки батьків і дітей

Освіта, кваліфікація
Назва закладу, що закінчили

Повна вища
Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, історичний ф-т, 1998 р. (вчитель історії і народознавства);
^ Черкаський державний технологічний університет, економіка підприємства, 2003 р. (економіст).

Тема: Взаємні права та обов’язки батьків і дітей
(9 клас, Правознавство: практичний курс, 1 година)
^ Цілі уроку:

Очікувані результати
Після уроку учні зможуть:

Обладнання:

  1. „Ми різні – ми рівні”. Основи культури гендерної рівності / За ред. О. Семиколєнової. – К.: „К.І.С.”, 2007. – 176 с.

  1. Правознавство (практичний курс): підручник для 9-го класу / В.Л. Сутковий, Т.М. Філіпенко. – К.: Генеза, 2009. – 216 с.

  2. Степанова Н.М. Україна у європейському просторі: міжкультурна освіта в школі: Навчально-методичний посібник. – Черкаси: ОІПОПП, 2008. – 42 с.

План вивчення нового матеріалу:

^ ХІД  УРОКУ
І Організаційний момент

ІІ Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація навчальної діяльності

Учитель пропонує учням кілька висловів відомих діячів і науковців, щоб вони назвали один із найвідоміших інститутів суспільства:

Відповідь: сім’я.

Сім’я – це така спільність людей, яка спирається на шлюбний союз, на родинні зв’язки, на різноманітні відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім’ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство.
Життя сім’ї – це дуже складні і різноманітні процеси або сторони життя людини: біологічні, економічні, моральні, правові, психологічні, естетичні, релігійні тощо. Сьогодні ми поговоримо про взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

Проблемне питання:
Підтвердіть або спростуйте тезу: 
Успішність сім’ї залежить від всіх її членів і ґрунтується на взаємній відповідальності та повазі батьків і дітей.

ІІІ Вивчення нового матеріалу

Колективна робота
Учні знайомляться із матеріалом у підручнику про взаємні права та обов’язки батьків і дітей і виконують вправу„Бінго”.

^ Вправа „Бінго”

Хід вправи 
Учитель роздає учасникам заняття картки із 12-ма запитаннями. Учні підписують  картки  і за командою починають швидко збирати підписи серед групи, хто знає відповідь на питання. 
Увага! Один учасник може підписатися лише біля одного питання  в одній картці. А далі може підписуватись і в картках інших учасників. Виграє той, хто першим збере всі  підписи, він піднімає руку і вигукує: „БІНГО!”
За бажанням учитель перевіряє у всіх учнів картки, а якщо бракує часу, то вибірково.
Питання для обговорення:

Зразок картки


 

Юридичний практикум
Учні знайомляться із запропонованими ситуаціями і дають коментар:

Сьогодні ми живемо у насиченому інформаційному просторі, проте навіть із позицій ХХІ століття не втрачає своєї актуальності фраза: „Хто володіє інформацією, той володіє світом!” У повсякденні за браком часу ми навіть не задумуємося, що інформація може підняти людину на висоту, але може і нашкодити.  Інколи важлива інформація сприймається на віру, а за умови її постійного повторення – вона уявляється фактом дійсності. Саме сприйняття інформації „на віру” є причиною виникнення упереджень, які часто переходять в стереотипи. Виникнення стереотипів змушують людину діяти не на основі виваженого рішення, а за „звичкою”, навіть якщо вона і морально застаріла.

^ Вправа „Групове інтерв’ю”

Хід вправи 

Учні об’єднуються у міні-групи і учитель ставить перше завдання:



 

Учитель пояснює питання про особисті немайнові права і обов’язки дітей та батьків. І ставить друге завдання.



Підсумок:

Учитель може запропонувати у кожній групі навести приклади стереотипів, із якими учні зустрічалися у власному житті.

^ Вправа „Фотографія із життя моєї родини”

Мовою статистики
За традицією, що відтворюється віками, від жінок суспільство очікує виконання насамперед ролей матері та домогосподарки (навіть якщо жінка працює поза домом), а від чоловіків – ролей працівника і годувальника сім’ї.
Наявна в суспільстві дискримінація за ознакою статі виявляється у невизнанні виробничої праці жінок у домашньому господарстві як соціально значущої. З урахуванням домашньої роботи українські жінки в середньому зайняті різними видами робіт майже на 25% часу більше, ніж чоловіки.

 

^ Хід вправи 
Учні отримують завдання скласти „Фотографію…” із життя своєї родини, де мають підрахувати, скільки приблизно часу витрачає кожний член родини на різні види домашньої праці. І зробити чіткий поділ „чоловічих” і „жіночих занять” домогосподарства.

Питання для обговорення:

Питання для роздумів:

Чи потрібно оплачувати хатню роботу?

Для додаткового читання
Учитель пропонує учням прочитати оповідання П. Лефевра і обговорити у колі: чи погоджуєтеся Ви із підходом Іллі? Чому мама Іллі так поступила? Чи потрібно, на Вашу думку, розділяти роботу у сім’ї на „чоловічу” і „жіночу”?


 

Робота із документом

Учні знайомляться із статтями 173, 174, 175, 177 Сімейного кодексу України і дають відповідь на запитання, як регулюються законом майнові права у сім’ї.

^ Вправа „Право власності”

Хід вправи

Учитель роздає чисті аркуші паперу формату А-4 і комплекти фломастерів або олівців. Завдання кожного учня – створити візитку „Сімейного права власності”, тобто зробити малюнки в кожній з чотирьох частин аркушу. Приклад,

^ Власність батьків

Моя власність

Сімейна власність

Власність брата (сестри)

 

Після обговорення „Візиток” учні дають відповідь на запитання:

Юридичний практикум
Учні знайомляться із запропонованими ситуаціями і дають коментар:

ІV Закріплення вивченого матеріалу

Вправа „Уявний мікрофон”

Хід вправи

Учні по черзі висловлюються, продовживши речення:

У висновку учитель наголошує, що гендерна рівність має посідати   важливе місце у кожній сім’ї, адже вона лежить в основі забезпечення розвитку здорового суспільства та знаходиться в центрі економічного і соціального прогресу.

^ V Підбиття підсумків уроку 
Учні дають відповідь на проблемне питання, повертаються до очікуваних результатів уроку і з’ясовують їхнє виконання. 

VІ Домашнє завдання
1. Опрацювати конспект і текст підручника.
2. Написати есе на тему: „Право батька – виховувати сина, а мами – дочку!”
^ Словник термінів
Ґендер – поняття, що увійшло у вжиток з соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства. 
Ґендерні стереотипи – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють існуючі ґендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ в сфері ґендерних відносин. 
Ґендерна справедливість передбачає справедливе відношення до жінок та чоловіків. Для забезпечення справедливості необхідним є доступ до мір, які компенсують історичні та соціальні невигоди, які позбавляють можливості чоловіків та жінок діяти на провідному рівні. Справедливість веде до рівності. 
Ґендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також отримувати користь від результатів. Тобто – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.


Сторожук Олена В’ячеславівна (с.Довгів)

Місце роботи, посада

^ Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня села Брани Горохівського району, Волинської області, заступник директора по навчально-виховній роботі

Назва уроку, який представлено на конкурс

^ Міф як основа і джерело сюжетів. Тем, образів і мотивів літератури. Міфічно-релігійні образи:гендерний аспект

Освіта, кваліфікація
Назва закладу, що закінчили

^ Вища, спеціаліст І категорії
Волинський державний університет імені Лесі Українки


1851343885072935.html
1851398646758230.html
1851510238671076.html
1851603458428235.html
1851836892527518.html